Георгій Ткаченко

Георгій Кирилович Ткаченко (5 травня 1898, с. Глушково, Курська область — 1993, Київ) — український бандурист.

Закінчив московський ВХУТЕМАС в 1929 р., був відомим художником-архітектором і бандуристом, останнім представником так званої «слобожанської» традиції рецитацій під акомпанемент старосвітської діатонічної бандури. У творах митця відображена широчінь його духовного світу, що поєднував українство та слов’янофільство, християнсько-консервативні переконання та сприйнятливість до нових ідей (замолоду був посвячений у масони). Мав величезну популярність серед українських інтелектуалів 1960 — 90-х рр.

Бандурист Георгій Ткаченко 1983

Кобзарську науку перебрав від харківського кобзаря П. Древченка і свято дотримувався, ретельно оберігаючи від будь-якого переосмислення.

В репертуарі Г. Ткаченка 8 дум, 5 псальмів, 12 історичних пісень, 20 пісень народно-побутових та 5 танців.

Видані книжки

Бандурист Георгій Ткаченко
Ткаченко, Г. К. Струна до струни / Г. Ткаченко // Єгор Мовчан. Спогади. Статті. Матеріали. — Суми: Собор, 1999. — 6 4 с.
Ткаченко, Г. К. Основи гри на народній бандурі / Г. Ткаченко // Черемський К. Повернення традиції. — Х.: Центр Леся Курбаса, 1999. — С.224-225
Ткаченко, Г. К. Основи гри на народній бандурі // ж. «Бандура», #23-24, 1988

Література
Мішалов, В. — Георгій Кирилович Ткаченко — Останній кобзар — ж. Молода Україна, Червень, 1985
Мішалов, В. — Останній кобзар — Нарис про Г. Ткаченка — «Bandura», 1985, № 13.14, (С.49-52)