Петриненко Тарас

Петриненко Тарас
Тара́с Гарина́льдович Петрине́нко — (*10 березня 1953) — український співак, поет, композитор.

Біографія

Тарас Петриненко народився 10 березня 1953 року. Свою музичну діяльність розпочав у 1969 році з виступу на танцмайданчику з гуртом «Еней», що складався з учнів музичної школи імені Миколи Віталійовича Лисенка. У 1970 році цей гурт дебютував на телебаченні і майже два роки був безперечним лідером української рок-музики.

У 1971 році Тарас Петриненко створює новий гурт «Дзвони», який проте у 1974 році об’єднався з «Енеєм». Новостворений ВІА «Візерунки шляхів», довантаживши лірику «Дзвонів» (вірніше Петриненка) та фолк-рок «Енея», патріотикою членів спілки композиторів, на початку 1975 року записали на «Мелодії» платівку-гігант. Відразу ж гурт запросили до Укрконцерту, де під вивіскою «Гроно» він проіснував майже рік.

Після служби в армії Петриненко недовго керував знаменитою «Мрією», та після того як їм заборонили виконувати власні пісні (зокрема «Пісня про пісню»), він з гуртом «Чарівні гітари» емігрував до Росії.

З 1982 року Петриненко в тульському ансамблі «Красные маки», який на той час складався виключно з українських музикантів. Тут він записав свої перші російськомовні хіти — «Погасшие звезды», «Перелетная птица», «Я скоро вернусь», та згодом повертається в Україну.

В 1986 році Петриненко разом з гітаристом Ігорем Шабловським (екс-«Еней», «Гроно», «Синяя птица», «Аеробус») та співачкою Тетяною Горобець (екс-Театр естради) відроджує «Гроно». Спочатку репертуар дублював «Маки», та з’явилися пісні «Україна», «Пісня про пісню» і досить швидко Петриненко став лідером української пісні. Дещо політизований і розтиражований лейблом «Кобза», альбом 1989 року «Я професійний раб», здається зовсім не мав вад. Цікаво, що всі вважали «Гроно» поп-гуртом, хоч весь альбом аранжовано в стилі прогресив-рок.

В 1991 році Петриненко почав запис для «Аудіо України» альбому «Господи, помилуй нас», який був завершений лише через два роки. Причиною тому розвал гурту «Гроно» — одного разу акомпануючі музиканти просто не повернулися із зарубіжних гастролей. Та це не відбилося на якості альбому — за підсумками 1993 року він визнаний найкращим в Україні.

В 1995 році Петриненко деякий час вів на центральному телебаченні програму «Колискова для дорослих». Влітку 1997 року на «Таврійських іграх — VI» Петриненко отримав Всеукраїнську премію в галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» в номінації «Жива легенда».

В кінці року фірма «Нова Рекордс» випустила третій сольний альбом Петриненка «Любов моя», планується нарешті розтиражувати і попередній. В 1999 році за особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва та вагомі творчі здобутки, солісту-вокалісту концертно-творчої організації «Київщина» Тарасу Петриненку присвоєне звання Народного артиста України.

В 2003 році лейбл Атлантик причислив Тараса Петриненка до когорти рок-музикантів і видав збірник його пісень в серіїї «Рок Легенди України».

Восени 2004 року Тарас Петриненко брав активну участь у Помаранчевій революції, де на Майдані Незалежності неодноразово виконував свої пісні.

Альбоми

Я професійний раб (1989)
Господи, помилуй нас (1993)
Любов моя (1995)
Тарас петриненко та Тетяна Горобець - Збірка вибраних пісень
Рок-легенди України. Тарас Петриненко (2003)